Міф: вживаєш «культурно» — жодних проблем
Спроби віднести шкідливий вплив алкоголю тільки до тих, хто визнаний алкоголіком, у корені не вірні. Зміни, що відбуваються в мозку під впливом алкоголю, виникають при вживанні алкоголю в будь-яких дозах. Ступінь цих змін залежить від кількості спиртних «напоїв» і від частоти їхніх прийомів, незалежно від того, відноситься ця людина просто до так званих «питущих» чи до алкоголіків.
Крім того, самі терміни: «алкоголік», «п'яниця», «багато питущий», «в міру питущий», «мало питущий» і т.п., мають кількісну, а не принципову відмінність. І відмінності у пошкодженні їхнього мозку носять не якісний, а кількісний характер.
Дехто намагається віднести до алкоголіків тільки тих, хто п'є запоями, напивається до білої гарячки й т.д. Це неправильно. Запій, біла гарячка, алкогольний галюциноз, галюцинаторне слабоумство п'яниць, алкогольне марення ревнощів, Корсаковський психоз, алкогольний псевдопараліч, епілепсія й багато чого іншого — це все лише наслідки проблеми. Сама ж проблема — це вживання спиртних «напоїв», щошкідливо впливає на здоров'я, працю й добробут суспільства.
Всесвітня Організація Охорони здоров'я визначає алкоголізм як залежність людини від алкоголю. Це значить, що людина перебуває в полоні наркотику. Шукає будь-яку можливість, будь-який привід, щоб випити, а якщо приводу нема, вона п'є без усякого приводу. І при цьому запевняє, що «знає міру».
Варто також визнати неправомочним термін «зловживання». Якщо є зловживання, то мається на увазі, що буває і вживання не в зло, а в добро, тобто корисне. Але такого вживання немає! Більш того, немає вживання нешкідливого. Будь-яка доза алкоголю заподіює шкоди організму. Різниця лише у ступені шкоди. Термін «зловживання» в принципі некоректний, і в той же час дуже підступний, тому що дає можливість прикривати пияцтво відмовкою — я, мовляв, не зловживаю. Насправді будь-яке вживання спиртних «напоїв» завжди є зловживанням.
Культура, розум, моральність — усе це якості мозку. І щоб пояснити всю абсурдність словосполучення «пити культурно», корисно, хоча б коротенько, ознайомитися з тим, як алкоголь діє на мозок.
Починаючи з кінця 50-х і початку 60-х років у нашій країні розгорнулася пропаганда «помірних» доз; у промовах і статтях був натяк, що споживання алкоголю — ледве не державна установка й вона не підлягає зміні. Проблема, мовляв, полягає в боротьбі з надмірностями, зі зловживанням, тобто з алкоголізмом.
Ще Н. А. Семашко писав: «Пияцтво й культура — ось два поняття, що взаємно виключають одне одного, як крига і вогонь, світло й темрява».
Спробуємо з наукових позицій розглянути це питання. Насамперед, жоден з ревнителів «культурного пиття» не сказав, що це таке. Що розуміти під цим терміном? Як погодити ці два взаємно виключаючих одне одного поняття: алкоголь і культура?
Можливо, під терміном «культурного пиття» ці люди розуміють обстановку, у якій відбувається поглинання вина? Красиво сервірований стіл, прекрасна закуска, вишукано одягнені люди, і п'ють вони вищі сорти коньяку, лікеру, бургундське вино чи кнзмараулі? Це — «культура пиття»?
Як свідчать наукові дані, опубліковані ВООЗ, подібне винопиття не тільки не запобігає, а навпаки, сприяє розвитку пияцтва й алкоголізмув усьому світі. По її даним, останнім часом так званий «менеджеровський алкоголізм», тобто алкоголізм ділових людей, відповідальних працівників виходить на перше місце у світі. І якщо в поняття «культура винопиття» вкладається обстановка, то, як ми бачимо, це не витримує критики й приводить нас до ще більшого розвитку пияцтва й алкоголізму.
Можливо, ревнителі «культурного пиття» мають на увазі, що після прийняття якоїсь дози вина люди стають культурнішими, розумнішими, цікавішими, а їхня мова — більш солідною, наповненою глибоким змістом?
Школою І. Павлова доведено, що після першої, найменшої дози алкоголю в корі головного мозку паралізуються ті відділи, де закладені елементи виховання, тобто культури. То про яку ж «культуру винопиття» можна говорити, якщо після першої чарки зникає в мозку саме те, що придбано вихованням, тобто зникає сама культура поведінки людини? Порушуються вищі функції мозку, тобто асоціації, які заміняються нижчими формами. Останні виникають у розумі зовсім недоречно й завзято тримаються. Такі асоціації нагадують собою явище чисто патологічне. Зміною якості асоціацій пояснюється вульгарність думок підвипившого, схильність до стереотипних і тривіальних виразів, до порожньої гри словами.
Такими є наукові дані про стан нервово-психічної сфери людини, що прийняла «помірну» дозу алкоголю. У чому ж тут проявляється «культура»? Із представленого аналізу зрозуміло: немає нічого, що хоч у якомусь ступені нагадувало б культуру, ні в мисленні, ні в діях людини, що прийняла кожну, у тому числі «малу» дозу алкоголю.
З огляду на те, що алкоголь — наркотик і протоплазматична отрута, споживання якої неминуче призведе до алкоголізму, кожній освіченій людині ясно, що боротися з алкоголізмом, не борючись зі споживанням алкоголю — безглуздо.
Вести боротьбу з пияцтвом, не забороняючи вживання алкоголю — це все одно, що боротися з убивством під час війни. Говорити, що ми не проти, ми за вино, але ми проти пияцтва й алкоголізму — це так само безглуздо, як якби політики говорили, що ми не проти війни, ми проти вбивства на війні. Тим часом, зовсім ясно, якщо йде війна, будуть і поранені й убиті, якщо має місце споживання спиртних «напоїв», будутьп'яниці й алкоголіки. Не розуміти цього можуть тільки ті, хто зовсім отруїв свій мозок алкоголем, або ж ті, хто задоволені теперішнім становищем, хто хотів би «стабілізації досягнутого рівня споживання».
Теорія «культурного пиття» щодня продовжує завдавати непоправної шкоди нашому суспільству. Якщо в 1925 році, коли ще пропагувалася абсолютна тверезість, тверезників серед різних категорій робітників-чоловіків було 43%, то в наш час вони становлять менше 1%! Звичних п'яниць й алкоголіків в 1925 році було 9.6%, в 1973 році їх стало вже 30% (дискусія «Економіка алкоголізму», Новосибірськ, 1973 р.). До теперішнього часу, з огляду на ріст споживання алкоголю, кількість їх, звичайно, також відповідно зросла.
Ще більш трагічне становище з жінками-алкоголічками. Якщо в передвоєнні роки їхня кількість по відношенню до числа чоловіків-алкоголіків становила соті частини відсотка, то тепер жіночий алкоголізм становить 9 — 11%, тобто пропорційно виріс у сотні разів. За данимиВООЗ серед жінок молодого віку жіночий алкоголізм тепер майже зрівнявся із чоловічим. Нестійкою до алкоголю виявилася й молодь. В 1925 році питущих віком до 18 років було 16.6%, а вже в 1975 році, відповідно до численних досліджень, — до 95% («Молодий комуніст», 1975 р., № 9).
У сучасних умовах, як ніколи, варто пам'ятати, що зберігають здоров'я на все життя й досягають вражаючого довголіття тільки ті люди, які не попадаються в пастку «культурного» споживання алкоголю.
Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Правда и ложь о разрешённых наркотиках.
Углов Ф. Г. Ломехузы.
Углов Ф. Г. Человеку мало века.
